Початок планомірного вивчення карпатських бджіл

У 2006 році виповнюється 40 років з початку планомірного і системного вивчення карпатських бджіл у Закарпатті, головній в нашій державі області природного поширення карпатських бджіл.
Цікавість до цих бджіл виникає не випадково. Перші відомості щодо цінних якостей згаданих бджіл ми знаходимо в чеській літературі, А. Седлачек (1923 р.), І. Кітцбергер (1927 р.) наголошують, що місцеві гірські бджоли відзначаються цінними якостями. Сім’ї цих бджіл швидко розвиваються навесні і в травні досягають повної’ сили І дають багато меду. Автори звертали увагу на нерійливість карпатських бджіл (при утриманні в сучасних вуликах достатнього об’єму),
Автор нарису «Пчеловодство Подкарпатской Руси» М. Гайні (1923 р.) писав: «Я хотів би звернути особливу увагу на той факт, що в Підкарпатській Русі (під такою назвою територія нинішньої Закарпатської області України входила в склад Чехословаччини) могло би приносити значний дохід роїння, про що до цього часу ніхто, найімовірніше, і не думав. Через те, що бджіл тут розводять головним чином в солом’яних кошах (сапетки), внутрішні розміри яких порівняно з сучасними вуликами досить малі, бджоли повинні постійно роїтися. Якщо в таких кошах добре перезимують сильні сім’ї з достатніми кормовими запасами, то за більш-менш доброї весни можна бути впевненими в тому, що уже в квітні будуть рої. Місцева темна чистокровна бджола піде на продаж в Чехію і за кордон, і за неї будуть добре платити».
Перші уривчасті повідомлення щодо екстер’єрних та біологічних особливостей місцевих бджіл Закарпаття наводить Ф. І. Майор (1954р.)
У 1961-1962 роках співробітник Української дослідної станції бджільництва І. К, Давиденко відвідав Закарпатську область з метою відшукати можливості для раннього виведення бджолиних маток, вивчення гірських бджіл, медозбірних умов.
А. В, Містергазе (1963 р.) відзначав, що місцеві карпатські бджоли відзначаються нерійливістю, мають довжину хоботка 6,5 мм та кубітальний індекс 42,3% (2,35).
Всі згадані дослідження відбувались епізодично, не мали планового характеру, екстер’єрні ознаки вивчали на незначній кількості бджіл. Однак, цікавість до карпатських бджіл зростала, і на початку травня 1966 року завідувач кафедри бджільництва Московської сільськогосподарської академії ім. К, А, Тімірязєва, доктор біологічних наук, професор Г А. Аветисян, повертаючись з Румуни, де він був на засіданні Ради Апімондії (міжнародна федерація пасічницьких об’єднань), зробив зупинку в Закарпатті» де і відбулося його перше знайомство з карпатськими бджолами на пасіці обласного бджолорозплідника.
Вчений був зачарований миролюбністю місцевих бджіл, їх інтенсивним весняним розвитком, надзвичайною завзятістю в пошуках джерел медозбору, а тривалість їх льотної діяльності в тихі теплі дні з 5.30 ранку і до 22.00 вечора настільки вразила його, що він вигукнув: «Та це ж золота бджола!».
Скоро після від’їзду вченого на обласний бджолорозплідник, очолюваний В. ГК Пилипенком, прибуває І. К. Давиденко, на той нас вже аспірант кафедри бджільництва. З того часу і бере початок багаторічне співробітництво пасічників Закарпаття та цілої когорти науковців кафедри бджільництва. Роботи виконували за домовленістю з Управлінням бджільництва МСГ України.
За результатами продуктивності бджолосімей розплідника 1965 року, характером зимівлі за 1965-1966 роки І.А. Мерцин та В. П Пилипенко виділили 5 найбільш продуктивних сімей розплідника, які були запропоновані І. К. Давиденку для вивчення і які дали початок першим 5 лініям карпатських бджіл: 41» 48, 78, 88, 104,
Кращою з них виявилася сім’я №78, яка стійко передавала цінні якості не лише своїм донькам, а і внучкам.
Згадана пасіка розплідника була організована з бджолиних сімей, завезених з високогірного Рахівського району, відділеного від румунських Карпат долиною річки Тиси.
Паралельно з вивченням бджіл Рахівського району співробітник кафедри бджільництва В. О. Губін з 1965 року вивчав бджіл іншого гірського масиву Закарпаття, Міжгірського, де він разом з місцевим пасічником 1.1. Юриком 1966 року Б с. Вучковому організував гірську пасіку розплідника, яка дала початок широко відомій 77-й лінії карпатських бджіл. Сама родоначальниця була взята з ще більш високогірної приватної пасіки, розташованої біля підніжжя полонини Тяпеш. За словами власника невеликої пасіки, бджоли у нього велись уже ЗО років (на 1966 р.)> їх він одержав від батька, в якого бджоли жили 50 років, а батько одержав бджіл від діда. За весь цей час бджіл ні від кого не купували, не приносили. Саме не приносили, оскільки до хатинки господаря можна дістатися тільки пішохідними стежками.
У 1968 році В. О. Губін відправляє партію маток карпатських бджіл лінії 77 в Кемеровську область, де вони за медовою продуктивністю та зимостійкістю переважали всіх інших завезених бджіл і не поступалися місцевим, одночасно дивуючи пасічників миро любством.
В. О, Губін був одним з організаторів масової репродукції карпатських бджіл у напівпустелях Узбекистану.
Позитивні результати з використання карпатських бджіл дали професору Г, А. Аветисяну підставу для продовження робіт з вивчення карпатських бджіл в Закарпатті, а також їх всебічного використання в різних регіонах колишнього СРСР.
Тому 1969 року на обласний бджолорозплідник для подальшого вивчення морфобіологічних та господарська корисних ознак карпатських бджіл прибуває аспірант кафедри бджільництва А, В. Морозов, 1972 року приїжджає працювати аспірант В, Д, Хижа, який першим запропонував створити в Закарпатті матеріально обладнану виробничу базу для масової репродукції карпатських бджіл на їх батьківщині, а також створити суцільний масив чистопородних відселекціонованих кафедрою бджільництва ліній карпатських бджіл як на громадських пасіках, так і на пасіках пасічників-любителів, І перші кроки в цьому напрямку були зроблені В. Д. Хижею за участі старшого міжнародного зоотехніка з бджільництва, одного з представників відомої династії пасічників Закарпаття І. І. Мєрцина.
З 1975 року селекцією карпатських бджіл безпосередньо на пасіках Закарпаття починає займатися В, А. Гайдар, але це вже тема іншої доповіді.

Залишити відповідь