15-17 вересня 2006 року в Закарпатті бджільницька громадськість України разом з гостями, прибулими з Росії, Білорусії, Молдавської Республіки, Словаччини, Канади, Казахстану і інших країн святкували 40-річчя систематичного вивчення карпатських бджіл. У програмі свята були: відкриття пам’ятника фундаторам систематичного вивчення карпатських бджіл; наукова конференція і свято меду.
Відкриття пам’ятника
Раннім радісним теплим сонячним ранком 15 вересня, бджолярі Карпатського краю разом з гостями, від готелю «Латориця» автобусами і автомобілями відправилися в 120 кілометрову подорож в гірське село Вучково Міжгірського району Закарпатської області на відкриття пам’ятника фундаторам вивчення карпатських бджіл. Вона пролягала по живописних передгірних густо населених місцевостях. По шляху гостей знайомили з визначними пам’ятками Закарпаття, його історичними подіями і бджільництвом.
Спустившись в долину легендарної річки Тиса, автоколона з учасниками конференції зупинилася на правому узбіччі дороги Мукачево – Хуст на Красному полі у пам’ятника Січовим стрілкам, мужньо загиблими в боротьбі за незалежність молодої держави Карпатська Україна, яка було проголошена в 1939 р. з центром в місті Хуст. Тут керівники місцевої адміністрації і екскурсоводи повідали історію самовідданого опору їх народу профашистським угорським загарбникам. Потім віддали почесті загиблим стрілкам – покладанням вінків до їх пам’ятника.
Після короткочасного переїзду гості зупинилися в урочищі Чертеж на пасіці відомого бджоляру-добродійника Й.Й. Рачок. Він на свої кошти побудував міжконфесійну церкву в м. Хуст. Вніс вельми значний внесок в побудову пам’ятника Н.М. Вітвицькому на його батьківщині в с. Жураки Богородчанського району Івано-Франківської області, відкритого в 2005 р. Йосип Йосипович продемонстрував прибулим гостям вулика-лежака власної модифікації і детально повідав про технологію утримання в ньому бджіл та одержання ранніх бджолопакетові. Після чого люб’язно запросив всіх присутніх до уранішнього а ля фуршету, під час якого продовжувалося знайомство гостей і обговорення одержаної інформації.
Далі учасники конференції попрямували до місця відкриття пам’ятника ученим-пасічникам фундаторам систематичного вивчення карпатських бджіл. Шлях до нього пролягав по берегу гірської річки Ріка. У долині, якої чергувалися мальовничі села. Їх зовнішність мінялася у міру підйому вгору. Разом з тим мінялася і живописність околиць. Все більше і більше відчувалося владарювання осені. За вікном автобуса були чарівливі осінні пейзажі з проблисками рум’янцю і золота. Тому п’ятдесяти кілометровий шлях був подоланий непомітно і з душевною насолодою.
І ось, нарешті, минувши с. Вучково автокортеж зупинився на правому узбіччі у розвилки, що йде вгору в урочище Петровець. Піднявшись по кам’янистій дорозі біля сотні метрів, прибулі опинилися у території пасіки відділу селекції і репродукції карпатських бджіл ННЦ «Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича УААН», де за невисокою ажурною красивою огорожею під злегка рожевим покривалом на фоні пасіки-колиски чистопорідних карпатських бджіл типу «Вучківський» були видимими контури пам’ятника фундаторам систематичного вивчення карпатських бджіл.
Тут все було готово до урочистої церемонії відкриття пам’ятника. Зібралися представники різних рівнів місцевої влади і духівництва, артисти районного будинку культури, організатори конференції, представники преси і телебачення і багато гостей прибулих сюди самостійно. Гостей традиційно зустрічали хлібом і сіллю. Честь прийняти хліб і сіль, а також відкрити пам’ятник була надана ініціатору створення пам’ятника Гайдару В.А., спонсору Й.Й. Рачок, що побудував пам’ятник і Президенту Союзу бджолярів України Бондарчуку Л.І., які розрізали рожеву стрічку у хвіртки, що веде до пам’ятника, а потім опустили покривало. І тут, після дещо секундної оцінки пам’ятника, пролунали звуки ах, і околиця наповнилася громом аплодисментів. Погляду публіки відкрився унікальний пам’ятник, який на відміну від інших відомих, увіковічує пам’ять відразу чотирьох бджільницьких діячів. Він представлений чотириметровою стелою, яка в поперечному перетині має половину бджолиної комірки. Вверху стели є неглибока ніша у вигляді бджолиної комірки, в якій знаходиться прекрасного кування бджолина цариця – матка з білою міткою. Таким кольором її мітили цього року і сорок років тому. Дещо нижче розміщені зліва направо чорні мармурові меморіальні дошки з іменами і датами життя Г.А. Аветисяна, В.А. Губіна, І.К. Давиденко і І.І. Юрика.
Про історію створення пам’ятника розповів зав. відділом селекції і репродукції карпатських бджіл ННЦ «Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича УААН» Гайдар В.А., зокрема, він відзначив, що створення такого пам’ятника стало можливим завдяки відчуттю душевної необхідності віддати належне ученим і рядовим пасічникам, які стояли біля витоків вивчення карпатських бджіл. Таке відчуття глибоко властиво бджоляру Хустської спілки бджолярів «Нарцис» Й.Й. Рачок. Завдяки його пожертвуванням і старанням, а також за найактивнішою підтримкою голови цієї спілки Папп В.В. і був створений пам’ятник.
Потім о. Василь — здійснює освячення пам’ятника, благословення учасників, коротка панахида про упокой. Далі — проповідь, в якій підносяться молитви за вшановуємих першопрохідців, за бджіл, бджолярів, жителів «села цього», всіх присутніх і виражається побажання всім присутнім трудитися в славу Бога так само старанно, як трудяться самі бджоли. О. Василь обходить пам’ятник з кадилом і гісопом, освячує його святою водою, а потім обходить всю пасіку і освячує сім’ї бджіл, які складають найцінніше — елітний розплідник чистопородного матеріалу карпатських бджіл.
Урочисті виступи відкрили представники Міжгірської районної влади: голова районної Ради Ярема І. і голова Райдержадміністрації Костюк Р.
Потім перед бджільницькою громадськістю, що зібралася, і гостями від оргкомітету конференції виступили: Гайдар В., Боднарчук Л. і Пилипенко В. Вони розповіли про життєвий шлях увічнених на пам’ятнику осіб і їх заслуги в становленні карпатських бджіл як породи, яка дякуючи унікальним своїм якостям швидко і міцно завоювала симпатії багатьох тисяч бджолярів колишнього Радянського Союзу. Після чого говорили гості. Професор НАУ Поліщук В., віце-президент Союзу бджолярів Західного регіону Рудка Б., гл. редактор журналу «Український пасічник» Осташевській Н., голова Івано-Франківської обласної асоціації розвитку бджільництва Паркулаб Б.Н., голова Львівського братства «Рій» Грибок М., генеральний директор Республіканського унітарного підприємства «Белпчеловодство» Парецький П., голова Алма-Атинської спілки бджолярів Шікунова Л., зоотехнік-селекціонер Майкопського опорного пункту бджільництва ДНУ НДІ бджільництва Галкіна Г. Всі виступаючі раділи неординарній події – відкриттю пам’ятника ученим-пасічникам, які значну частину свого життя віддали вивченню, удосконаленню і розповсюдженню воістину унікальної карпатської бджоли.
Учасники торжества, в декількох десятках метрів від пам’ятника трохи на узгір’ї, мали можливість ознайомиться з пасікою-репродуктором первинного елітного матеріалу чистопорідних карпатських бджіл, на початку лінії 77, а з 1988 р. – типу Вучківський. В основному, звідси десятиліттями поступав і продовжує поступати відселекціонований чистопорідний матеріал карпатських бджіл на розплідницькі пасіки України, Північного Кавказу Росії і інших держав. Значущість цієї пасіки важко переоцінити в створенні іміджу карпатських бджіл. Це, а також те, що один з фундаторів вивчення карпатських бджіл – Губін Вадим Олександрович багато років тут вів їх селекцію і жив поряд, в с. Вучково, послужило мотивом створення тут пам’ятника, який журналісти вже охрестили пам’ятником карпатській бджолі. Крім того в цім же селі жив пасічник Юрик І.І., який багато років стояв у колиски карпатських бджіл в урочищі Петровець.
Перебування на пасіці в с. Вучково завершилося обіднім а ля фуршетом в час, якого гості жваво обговорювали побачене і почуте і фотографувалися у монумента на згадку про знаменну подію.
По дорозі назад в Мукачево по долині річки Ріка учасники конференції зробили ряд подорожей, що супроводжувалися захоплюючими розповідями екскурсоводів. Зокрема, на унікальну Теребле-Рікську ГЭС, побудовану в п’ятдесяті роки минулого століття і що дотепер бездоганно працює на швейцарському устаткуванні. Її унікальність в тому, що водосховище знаходиться на р. Теребля, що протікає в горах значно вище за р. Ріка. Вода з нього поступає по тунелях і трубах діаметром в декілька метрів на турбіни ГЭС, що знаходиться на р. Ріка.
Потім було цікаве знайомство з фермою плямистих оленів свого часу завезених в Закарпаття з Калінінградської області Росії.
Далі шлях пролягав через село Іза, широко відоме майстрами лозоплетіння, що демонструють свої майстерні вироби на вулиці поряд з будинком. Тому декілька кілометрова центральна вулиця села нагадує захоплюючу погляд нескінченну виставку найрізноманітніших виробів із спеціально вирощуваної лози. Минувши село, учасники конференції в’їхали в м. Хуст, де на Замковій горі спочатку прослухали розповідь про Хустський замок, а потім взяли участь в Божій службі в міжконфесійній церкві, побудованій бджолярем Й. Рачок.
Завершився перший день вечерею, яку дали бджолярі Хустської спілки бджолярів «Нарцис» на честь учасників конференції. У час, якого продовжувалися знайомства і обмін враженнями. Пізно увечері, подякувавши господарям, учасники конференції поверталися в Мукачево втомленими, але веселими і повними вражень.
В. Гайдар
В. Пономарьов